Бажання збільшити податкове навантаження платників податків іноді породжує методи та механізми, які суперечать основним засадам податкового законодавства України.
Яскравим, в дужках, прикладом цього є пункт 5.6 Положення «Про плату за землю в м. Києві» додатку 3 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923).
Згідно пункту 5.6 Положення «Про плату за землю в м. Києві» плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Керуючись вказаним пунктом Положення, податкові органи, за результатами проведених перевірок, донараховують платникам податків, за якими не зареєстровано речове право на земельну ділянку, значні суми земельного податку.
Але, чи є такі нарахування правомірні?
Основні засади податкового законодавства України передбачають що податкове законодавство України ґрунтується у тому числі на принципі єдиного підходу до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.
Згідно загальних засад встановлення податків і зборів (ст. 7 Податкового кодексу України) під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:
- платники податку;
- об’єкт оподаткування;
- база оподаткування;
- ставка податку;
- порядок обчислення податку;
- податковий період;
- строк та порядок сплати податку;
- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України).
Елементи податку, у тому числі такі як: платник податку; об’єкт оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, а також, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно Податковим кодексом України (п.7.4 ст.7 Податкового кодексу України).
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється (пункт 10.4 статті 10 Податкового кодексу України).
Як бачимо, Податковим кодексом України не передбачено встановлення такого податку як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено.
Таким чином, донарахування податковим органом податкового зобов’язання по земельному податку на підставі пункту 5.6 Положення «Про плату за землю в м. Києві» є безпідставним і протиправним.
Підтвердженням такої правової позиції є судові рішення у справах:
№ 826/7753/18 (судове провадження А/855/7193/18);
№826/4933/17 (судове провадження А/855/614/19);
№ 826/4734/18 (судове провадження А/855/757/19);
№ 826/7821/18 (судове провадження А/855/7475/18).