+38 (050) 885 31 99

Право на завершення приватизації – міф чи реальність?

Завершення приватизації    Непоодинокими є випадки, коли спадкодавець отримав рішення про право на приватизацію будинку чи земельної ділянки, але не встиг закінчити приватизацію – оформити та зареєструвати право власності. Як діяти спадкоємцю в такому випадку? У 2013 році прояснити ситуацію спробував Ви­щий спеціалізо­ва­ний суд Ук­раїни.

Листом № 24-753/0/4-13 від 16.05.13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Ви­щий спеціалізо­ва­ний суд Ук­раїни з роз­гля­ду цивільних і криміна­ль­них справ роз’яснив, що  позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації не підлягають задоволенню, натомість,  якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Тобто, спадкоємець може набути право на завершення приватизації на підставі рішення органу місцевого самоврядування або на підставі рішення суду.

Згідно частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Аналізуючи вищезазначені норми права та беручи до уваги роз’яснення  Ви­щого спеціалізо­ва­ного суду Ук­раїни напрошується висновок про те, що рішення суду про визнання права спадкоємця на завершення приватизації в порядку спадкування, в розумінні п.9 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, є підставою для  державної реєстрації права власності на нерухоме майно саме за спадкоємцем.

Але, не кожен реєстратор так вважає, тому отримавши відповідне рішення суду про право на закінчення приватизації спадкоємець має шанс отримати відмову державного реєстратора в реєстрації права власності, що змусить його пройти ще й процедуру оскарження відмови реєстратора.

Тому, перед направленням позову до суду слід приділити достатньо уваги прохальній частині рішення та за можливості узгодити питання реєстрації права власності за таким рішенням суду з реєстратором.