Правомірні очікування та законне сподівання – сумнівний висновок суду.

Національне законодавство не містить термінів «правомірні очікування» та «законне сподівання». При цьому, ці терміни часто застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини. В розумінні Європейського Суду право правомірного очікування та законного сподівання виникає у разі якщо особа, яка набула майнове право, не встигла його реалізувати в зв’язку із  ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов’язані з її поведінкою. В таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися «наявним» відповідно до національного законодавства тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Цікавим, в цьому сенсі є рішення Ковпаківського районного суду м. Суми у справі №592/3288/17. Суд, пославшись на практику  Європейського суду з прав людини, зробив висновок про те що рішення міської ради про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки породжує право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на отримання земельної ділянки в оренду. Більш того, на цій підставі, особу, яка у законний спосіб отримала в оренду земельну ділянку в оренду, суд позбавив права оренди (права мирно володіти своїм майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини).

Адвокати Lawyer-Expert захистили право клієнта на мирне володіння своїм майном (право оренди земельної ділянки) в Апеляційному суді Сумської області. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми у справі №592/3288/17 скасовано.

Аргументуючи свою позицію по справі адвокати послались на те, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Рішення міської ради від про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не породжує будь-якого права власності на майно чи права користування майном (майнового права).  Право на розробку проекту землеустрою, на відміну від права оренди земельної ділянки, не є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не підпадає під захист Конвенції, і не дає підстави для застосування таких термінів як «правомірні очікування» та «законне сподівання».