Блокування сайтів в Україні. Нагальна необхідність чи прихована цензура?
У сучасних умовах інформаційних війн та кіберзагроз проблема блокування сайтів набула нової актуальності. З одного боку, блокування веб-ресурсів може бути дієвим інструментом захисту національної безпеки, з іншого боку — виникають побоювання, що такі дії можуть використовуватися для обмеження свободи слова та придушення інакомислення. У цій статті ми розглянемо нові законодавчі ініціативи України щодо обмеження доступу до певних інтернет-ресурсів і спробуємо зрозуміти, чи є це нагальною необхідністю в умовах війни та кіберзагроз, або ж ці заходи несуть загрозу свободі слова і можуть призвести до цензури.
Блокування сайтів в Україні
Законодавчі ініціативи щодо блокування сайтів
В Україні діє Закон України «Про санкції», який визначає правові та організаційні засади застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
В серпні місяці цього року Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради України проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про санкції» щодо заборони використання програмних продуктів та доступу до електронних інформаційних ресурсів, яким пропонується розширити перелік санкцій, включивши до нього:
- Заборону використання програмних продуктів, розроблених суб'єктами господарювання іноземної держави, до якої застосовано санкції.
- Заборону доступу до електронних інформаційних ресурсів в Інтернеті (веб-сторінки, веб-сайти, інші веб-ресурси), електронних комунікаційних мережах, електронних комунікаційних системах, інформаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону ключовою метою законопроєкту є підвищення рівня кіберзахисту України. Законопроєкт передбачає введення секторальних санкцій, які включають заборону використання програмного забезпечення та доступу до веб-ресурсів, розроблених країнами, до яких застосовано санкції. Одним із аргументів є загроза несанкціонованого доступу до державних інформаційних ресурсів та персональних даних громадян України, що може мати негативні наслідки для національної безпеки.
Аргументи за необхідність блокування
На підтримку блокування сайтів часто наводять аргументи щодо захисту національної безпеки. У контексті військової агресії російської федерації проти України, блокування веб-ресурсів, пов’язаних із державами-агресорами, може мінімізувати ризики кібератак, шпигунства та поширення дезінформації. Такі дії є частиною загальної стратегії підвищення кібербезпеки країни, і вони відповідають рекомендаціям міжнародних організацій Європейського Союзу.
Ризики та критика
Незважаючи на необхідність блокування деяких ресурсів, існує значний ризик, що такі дії можуть призвести до надмірного обмеження свободи слова та до цензури. Критики зазначають, що законодавчі ініціативи, пов’язані з блокуванням сайтів, можуть використовуватися для обмеження доступу до ресурсів, що критикують владу або є пов’язаними з незалежною журналістикою. Блокування сайтів, пов'язаних з іноземними суб'єктами, може також негативно вплинути на свободу доступу до інформації та створити перешкоди для громадянського суспільства у користуванні інформаційними ресурсами.
На жаль, законопроєкт не передбачає чітких критеріїв щодо визначення, які сайти підпадають під санкції, що створює простір для зловживань з боку держави. Крім того, відсутність прозорих механізмів контролю може викликати недовіру з боку громадськості та міжнародної спільноти, особливо в контексті захисту прав людини.
Забезпечення балансу інтересів
Як бачимо, блокування сайтів в Україні є складним і суперечливим питанням, яке балансує між необхідністю захисту національної безпеки та забезпеченням фундаментальних прав і свобод громадян. З одного боку, в умовах інформаційної війни та кіберзагроз, такі заходи можуть бути виправданими для захисту державних інтересів та інформаційного простору країни. З іншого боку, існує ризик зловживання цим інструментом, що може призвести до обмеження свободи слова та доступу до інформації.
Для забезпечення балансу між безпекою та свободою, необхідно:
- Розробити чіткі та прозорі критерії для блокування сайтів.
- Забезпечити належний судовий нагляд за процесом блокування.
- Регулярно переглядати список заблокованих ресурсів.
- Інвестувати в медіаграмотність населення як довгострокове рішення проблеми дезінформації.
Лише за таких умов блокування сайтів може стати ефективним інструментом захисту національних інтересів, а не прихованою цензурою.