LAWYER-EXPERT


LAWYER-EXPERT


Стягнення заборгованості в іноземній валюті. Що виснувала Велика Палата?

Стягнення заборгованості в іноземній валюті. Що виснувала Велика Палата?

Стягнення заборгованості в іноземній валюті – одна з найбільш актуальних і дискусійних тем в українському правовому полі. Питання щодо того, як правильно визначити суму, яка підлягає стягненню, коли вона виражена в іноземній валюті, у тому числі і в порядку виконання судового рішення, залишається предметом судових спорів.

Згідно з Конституцією України (ст. 99) і Цивільним кодексом України (ст. 533), гривня є єдиним законним платіжним засобом на території країни. Проте Цивільний кодекс дозволяє сторонам вказувати грошовий еквівалент зобов’язань в іноземній валюті. Такий механізм визначення ціни товарів, робіт (послуг) часто зустрічається в договорах, особливо в умовах економічної нестабільності, коли сторони прагнуть захистити свої інтереси від інфляції або коливань курсу гривні. Однак це не скасовує загального правила про те, що розрахунки мають здійснюватися у гривні.

Стягнення заборгованості в судовому порядку

Актуальним питанням при стягненні в судовому порядку заборгованості в іноземній валюті є визначення того дня, станом на який необхідно застосувати офіційний курс відповідної валюти, так як стягнення має відбуватися у гривні.

При зверненні до суду потрібно визначитися з позовними вимогами до відповідача. На цьому етапі виникає питання щодо правильного формулювання вимог, в контексті визначення дати для перерахунку суми боргу в іноземній валюті, яка підлягає стягненню.

Як правило, вибір зводився до наступного:

  • на день подання позову;
  • на день прийняття судом рішення;
  • на день виконання рішення.

Правильний вибір дати має велике значення в умовах нестабільного валютного курсу, оскільки різниця між курсом на момент укладення договору і на момент фактичного повернення коштів може бути значною.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

Непередбачуваність курсу гривні створює певні ризики як для боржників, так і для кредиторів, тому питання щодо визначення дня, станом на який необхідно застосувати офіційний курс відповідної валюти, було винесено на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 виснувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

У підсумку

Постанова Великої Палати Верховного Суду України є важливим кроком у захисті прав кредиторів у валютних зобов'язаннях. Вона відображає прагнення судової системи адаптуватися до реалій сучасної економіки та забезпечити справедливе вирішення спорів.

Однак, як і будь-яке судове рішення, постанова не є панацеєю і може потребувати подальшого уточнення та адаптації залежно від конкретних обставин справи та загальної економічної ситуації в країні.

Постанова Великої Палати підкреслює необхідність уважного формулювання умов договорів, зокрема щодо валютних зобов’язань, та врегульовує питання щодо порядку визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті.

...

ТАКОЖ ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ:

Розбіжності даних про бенефіціарів. Нові виклики для ТОВ

Захист права власності на земельну ділянку. Аналіз і практичні аспекти

Блокування сайтів в Україні. Нагальна необхідність чи прихована цензура?